Передплата на "Пирятинські вісті" продовжується!
 
Пошук по сайту

Меню

Останні новини

Коментарі

Вкажіть, будь-ласка, відповідно до яких Правил благоустрою (номер, дата) і яку д...

Есть у каждой женщины
Памятная дата —
В этот день ты сыну
Ж...

можно детали? Если удобно обратитесь по номеру 0662364128

Уважаемые, коммунальщики! У Вас будни, а нам каждый день праздник! Употребляя в ...

це завдяки мало розумному крадію вдалося закрити справу! інакше кажучи ні на що ...

Загружаем курсы валют от minfin.com.ua

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Їм спокій тільки снився

Плин років не зупинити. А так іноді хочеться крикнути: «Ну, зупиніться, хоч на хвилинку!» Але дарма... Подумки перегортаємо сторінки життя і відчуваємо, що, все таки, прожили не марно. Тепер своє щастя бачимо в дітях та онуках, а думками все одно линемо у молоді роки, в повсякденні турботи, в неспокійні редакційні будні.
І сьогодні, напередодні столітнього ювілею рідної районки, хочу розповісти вам, шановні читачі, про своїх колег, з якими працювали не один десяток років.
Майже чотири десятиліття торувала стежину до редакції газети Ольга Рєзнік. Сюди прийшла працювати після закінчення Львівського поліграфічного інституту, маючи в кишені червоний диплом. І майбутній професії журналіста не зрадила. Все своє трудове життя віддала роботі, творчому колективу. Ольга Юхимівна була найближчою до численної читацької аудиторії. Очолювала в газеті «Шляхом Ілліча» відділ листів, промисловості та масової роботи. В той час цій масовій роботі приділялася неабияка увага. Постійними дописувачами було більше ніж 150 робкорів, сількорів, юнкорів. І жоден лист, жодне повідомлення, жодна інформація, навіть усна, не залишалися без уваги, постійно знаходили своє місце на газетних шпальтах. Наші дописувачі відвідували заняття в школі робсількорів, яку і вела О. Рєзнік. Тут вона знайомила слухачів з жанрами журналістики, разом аналізували написане, прискіпливо вчилися майстерності подачі того чи іншого матеріалу. Особливо багато приходило до нас школярів, тож згодом Ольга Юхимівна почала керувати ще й школою юнкорів. Готуватися до виступів перед нашим активом доводилося кожному творчому працівнику газети, і наші старання марно не пропали. Саме з легкої руки Ольги Юхимівни стали іменитими і широко відомими загалу Ольга Приходько (Герасим’юк), Сергій Дзюба, Лілія Кривець, бо саме з нашої районки почався їх шлях у велику журналістику та красне письменство.
Принципова, ділова жінка знаходила час на все. Крім основної творчої роботи, добре справлялася з обов’язками голови райкому профспілки працівників культури Пирятинщини. Постійно дбала про надання путівок для дорослих та малих. А ще любила квіти. Тож з ранньої весни і до пізньої осені подвір’я її оселі потопало в різнобарв’ї чудернацьких квітів, кущів та дерев.
Надійною опорою і підтримкою була її сім’я – чоловік та дві доньки. Саме вони і дарували їй енергію, завзяття, які не полишають її і в ці нелегкі пенсійні роки.
В далекому 1977 році прийшла працювати в редакційний колектив Таміла Потаніна і відразу ж з головою поринула в неспокійні газетярські будні. Спочатку обіймала посаду кореспондента, а це, як тоді говорили, була ота трудова конячина, що тягне добрячу частину редакційного воза. Та це не зупинило жінку. Маючи двох малолітніх дітей та стареньку матусю, Таміла Миколаївна встигала дати лад скрізь: і на роботі, і вдома. Згодом, без відриву від виробництва, закінчила Березоворудський сільськогосподарський технікум. Та цього їй виявилося замало. Тож успішно склала вступні екзамени до Київської сільськогосподарської академії.
Працюючи на посаді завідуючого відділом сільського господарства, набуті знання широко використовувала в написанні матеріалів про село, економіку, рільництво та тваринництво. Та особливою її «родзинкою» були розповіді про людей праці. Ці нариси, оповіді були написані щиро і сердечно, з почуттям високого професіоналізму і завжди ставали окрасою сторінок газети. Тож прийняття Т. Потаніної в Національну спілку журналістів України – гідна відзнака її таланту і вміння.
Вчилася сама, а згодом стала вчити молодих колег, що прийшли в колектив на зміну старшим. Тож і незчулася, як з Таміли стала Тамілою Миколаївною. І вже перебуваючи на посаді відповідального секретаря, скрупульозно вичитувала матеріали інших, переймалася болями і турботами молодих колег.
Радісні й сумні події завжди були у нас спільними. Запам’яталися гостинні новосілля Ольги Юхимівни Рєзнік та Таміли Миколаївни Потаніної. Ми щиро раділи цим подіям – нарешті дівчата отримали свої квартири, де поселилися затишок, добро, благополуччя.
Робота журналіста складна та специфічна. Тут немає нормованого робочого дня, вихідних чи свят. Тож було всього: і недоспаних ночей, і вранішніх поїздок в колгоспи на вранішнє доїння чи в поле до механізаторів, що трудилися в другу зміну, а то і збори затягувалися до півночі. Та ніхто не нарікав, всі добре розуміли – треба своєчасно інформувати читачів, бо саме вони і є ті люди, для яких ми жили, творили і просто працювали.
Валентина БУЛИШЕВА

Джерело:

Поділитися:

Категорія: Пирятинські вісті | Додав: Ред (12.04.2017) | Автор:

Переглядів: 30 | Коментарі: 0 | Рейтинг: 0.0/0 |

Всього коментарів: 0

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
 
Розробка дизайна — СтудіяWebus