Передплата на "Пирятинські вісті" продовжується!
 
Пошук по сайту

Меню

Останні новини

Коментарі

Вкажіть, будь-ласка, відповідно до яких Правил благоустрою (номер, дата) і яку д...

Есть у каждой женщины
Памятная дата —
В этот день ты сыну
Ж...

можно детали? Если удобно обратитесь по номеру 0662364128

Уважаемые, коммунальщики! У Вас будни, а нам каждый день праздник! Употребляя в ...

це завдяки мало розумному крадію вдалося закрити справу! інакше кажучи ні на що ...

Загружаем курсы валют от minfin.com.ua

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Любити життя у всіх його проявах


Людське життя – неповторне і знайти людей з однаковими долями на всій земній кулі, напевно, просто нереально… У кожного – свій життєвий шлях, своя історія…
З Марією Баранець ми познайомилися випадково – коли шукали героїню для ювілейного (з нагоди 100-річчя «Пирятинських вістей») календаря. Вона підійшла ідеально – привітна доброзичлива жіночка, обличчя якої освітлює ясна посмішка. Спілкуючись з нею, хочеш не хочеш забудеш про всілякі негаразди, бо її позитиву вистачає не лише для неї самої, а й для оточуючих. Від тієї історії з фотографуванням на календар (до речі, Марія Андріївна стала й обличчям нашого ювілейного випуску газети) минуло майже півроку. Нещодавно жінка завітала до редакції, аби придбати календар зі своїм фото для рідних та знайомих. Слово за слово зав’язалася розмова, з якої ми і дізналися про життя цієї непересічної жіночки.
- Ось уже близько 11 років я живу у Вікторії, за цей час село стало мені рідним. Хоча й потрапила я сюди зовсім випадково – негадано, неочікувано. Точно – доля привела. Родом я із Західної України. Все життя прожила там, діти мої зараз там живуть. Багато років у містечку Здолбунів на Рівненщині очолювала районний центр зайнятості, кілька разів мене навіть жінкою року там визнавали. А я от на схилі літ опинилася на Полтавщині і прикипіла до цього краю душею.
Почну з того, що по життю я дуже активна людина, люблю бути у вирі подій, мандрувати, відвідувати різноманітні заходи. І от на одному з таких заходів, точніше – на ярмарку, де була разом з подругою, я і зустрілася з чоловіком. Познайомилися, розговорилися і я, мов зачарована, сіла до нього в авто і поїхала з ним. Як виявилося, дорога наша пролягла у Вікторію, що на Пирятинщині. Приїхали ми до нього додому. По дорозі мій запал трохи охолов і в голові витала думка про те, куди я їду... У Вікторії мене зустріло затишне обійстя, кругом видно господарську руку…
Приїхали ми вночі, а наступного ранку я прокинулася і зрозуміла, що треба втікати додому… Та спочатку вирішила віддячити за гостинність – наварила швиденько борщу, вареників з абрикосами та й іду запрошувати його до столу. Поїв він мого борщу і не встигла я огледіться, а він вже навколішки став та й простягає мені перстень з словами: «Будь мені дружиною, а обійстю моєму господинею». Так я і залишилася у Вікторії… Він зразу і з синами моїми зустрівся, попросив у них згоди на наш шлюб. То ми і одружилися, повінчалися.
Не скажу, що життя наше спільне таке вже ідеальне, всякого трапляється. Але живемо разом. Можливо, інша на моєму місці вже давно покинула б, поїхала на батьківщину. Тим більше, що там в мене і дім залишився, і діти. А от я не можу, адже ми шлюб перед Богом взяли. Тому і змиряюся, і йду цим шляхом, бо розумію, що це – моя доля. Всю душу вкладаю в наш дім, за цей час, що спільно живемо.
Та й село я полюбила за ті роки, що живу в ньому, люди стали мені рідними. Я спільно з учасницями нашого клубу за інтересами «Диво» беру активну участь у громадському житті села, вишиваю, організовую різні заходи. Вважаю, що така моя активна життєва позиція, позитивне ставлення до життя допомогли мені прижиться в цьому селі і допомагають не втрачати віри у світлий завтрашній день…
Людмила ВОЛИК.
Фото з архіву М. Баранець

Джерело:

Поділитися:

Категорія: Пирятинські вісті | Додав: Ред (12.01.2018) | Автор:

Переглядів: 14 | Коментарі: 0 | Рейтинг: 0.0/0 |

Всього коментарів: 0

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
 
Розробка дизайна — СтудіяWebus