Передплата на "Пирятинські вісті" продовжується!
 
Пошук по сайту

Меню

Останні новини

Коментарі

Вкажіть, будь-ласка, відповідно до яких Правил благоустрою (номер, дата) і яку д...

Есть у каждой женщины
Памятная дата —
В этот день ты сыну
Ж...

можно детали? Если удобно обратитесь по номеру 0662364128

Уважаемые, коммунальщики! У Вас будни, а нам каждый день праздник! Употребляя в ...

це завдяки мало розумному крадію вдалося закрити справу! інакше кажучи ні на що ...

Загружаем курсы валют от minfin.com.ua

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Надійна опора

«Наші дорогі жіночки!» - саме так часто-густо звертався до представниць слабкої статі тодішній редактор газети Михайло Мельниченко. Мабуть, цими щирими словами й оцінювалася щодення клопітка праця нашої технічної служби. Бо саме без них, як говориться, і не туди, і не сюди. Надрукувати, вичитати, облікувати, забезпечити належний побут – це справа рук наших жінок.
«Наші дорогі жіночки!» - саме так часто-густо звертався до представниць слабкої статі тодішній редактор газети Михайло Мельниченко. Мабуть, цими щирими словами й оцінювалася щодення клопітка праця нашої технічної служби. Бо саме без них, як говориться, і не туди, і не сюди. Надрукувати, вичитати, облікувати, забезпечити належний побут – це справа рук наших жінок.
43 роки працювала друкаркою Надія Герасимович. В редакцію газети прийшла відразу після звільнення Пирятинщини від нацистських загарбників. І так день-у-день аж до самого виходу на пенсію. «Наша бабуся» (так ми звикли її називати) на заслужений відпочинок пішла у поважному віці – в 70 років.
Замінила її молода і енергійна Людмила Клименко. Швидко опанувала тонкощі роботи технічного секретаря, залюбки справлялася з будь-якою роботою. Кожен натиск на клавішу друкарської машини становив 15 грамів. Тож немалий вантаж доводилося за день переносити нашим умілим і доброзичливим друкаркам. А ще реєстрація багатющої пошти. Це були листи наших шанувальників і робсількорів. Крім роботи, Л. Клименко знаходила час і на улюблене заняття – з її приходом до редакції стіни приміщення прикрасили хитромудрі плетіння з мотузок шпагату, кашпо, макраме, різні аплікації, якими захоплювалися і ми, і наші численні відвідувачі.
Ветераном праці по праву є і Віра Дем’яненко. Це наш славний коректор. Саме від неї, від її знання мови і залежала грамотність газети. І ми пишаємося тим, що на сторінках майже не було ні граматичних, ні стилістичних помилок. Віра Григорівна пильно й уважно ставилася до вичитки газетних шпальт. Перечитувала і звіряла їх не один і не два рази. Ще тоді молода, струнка дівчина у вільний від основної роботи час з радістю йшла чи їхала в трудові колективи, щоб у наступному номері газети написати про здобутки того чи іншого колективу. Писала про людей праці, їх трудові досягнення. Маючи досвід друкарки, Віра Григорівна швидко освоїла комп’ютерний набір, значно полегшила свою працю коректора, бо набір, як правило, був без помилок. Навіть зараз, вже давно перебуваючи на заслуженому відпочинку, В. Дем’яненко не пориває зв’язку з редакцією. Її прізвище часто можна побачити на газетних сторінках.
Нарахування зарплати, виплата гонорарів, придбання нової техніки, меблів, піклування про зручні умови праці – все це турботи наших досвідчених бухгалтерів, з якими мені довелося працювати. Катерина Москалець, згодом Галина Ярош – добросовісні, старанні, компетентні і ощадливі, - саме так характеризуються ці спеціалісти середньої ланки. Завжди й в усьому приходили нам на виручку, добре знали наші проблеми, допомагали і словом, і ділом.
Тамара Литвиненко на роботу в редакцію приходила двічі. Першого разу займала посаду бухгалтера. Та волею долі (чоловік був військовим) мусила залишити Пирятин і переїхати на Черкащину. Згодом сім’я повернулася в рідне місто і її знову «потягло» в рідний колектив. Цього разу, йдучи в ногу з часом, редакція районки переживала нелегкі часи і ми мусили ввести посаду так званого «менеджера». Ось тут і довелося Тамарі Іванівні збирати редакційні борги, розраховуватися з клієнтурою і борошном, і олією та усілякою іншою продукцією. Все це успішно реалізовувалося і дозволяло редакції триматися на плаву. Тож, слава Богу, пережили скруту, «розвантажили» редакційне приміщення, а Тамара Іванівна опанувала нову професію - спеціаліста комп’ютерного набору, з якої і пішла на заслужений відпочинок.
Пишучи ці рядки, ще раз пригадую пережите. Хочу сказати, що мені поталанило на добрих, щирих друзів і колег. Хай їм всім щастить, хай здоровиться і довго-довго ще живеться. А нашій достойній зміні бажаю творчих успіхів і нових дерзань, удач і перемог на нелегкій журналістській ниві!
Валентина БУЛИШЕВА

Джерело:

Поділитися:

Категорія: Пирятинські вісті | Додав: Ред (05.05.2017) | Автор:

Переглядів: 16 | Коментарі: 0 | Рейтинг: 0.0/0 |

Всього коментарів: 0

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
 
Розробка дизайна — СтудіяWebus