Передплата на "Пирятинські вісті" продовжується!
 
Пошук по сайту

Меню

Останні новини

Коментарі

Вкажіть, будь-ласка, відповідно до яких Правил благоустрою (номер, дата) і яку д...

Есть у каждой женщины
Памятная дата —
В этот день ты сыну
Ж...

можно детали? Если удобно обратитесь по номеру 0662364128

Уважаемые, коммунальщики! У Вас будни, а нам каждый день праздник! Употребляя в ...

це завдяки мало розумному крадію вдалося закрити справу! інакше кажучи ні на що ...

Загружаем курсы валют от minfin.com.ua

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Не згасни, Свічко Пам’яті!

Усе це потрібно нині сущим, а ще більше - прийдешнім поколінням, як величезна пересторога.
В ці дні ми, українці в Україні та світі, вшановуємо пам’ять більш як 10 мільйонів безневинно убієнних людей наймасовішим і найжорстокішим у світі Голодомором-геноцидом, що спричинила комуністична влада в 1932-1933 роках на наших найродючіших у світі чорноземах.
То був час, коли в Україні зник дитячий сміх і пісні, коли жах голодної смерті чатував на кожного українця. Йшла суцільна колективізація села, за яку жорстоко боролися.
Хто боровся? В ім’я чого, якими методами і якою ціною здобули перемогу?
Лаконічну відповідь на ці запитання дав історик, дослідник Голодомору-геноциду 1932-1933 років в Україні, виконавчий директор комісії дослідників при Конгресі США Джеймс Мейс.
У 1982 році у Тель-Авіві на міжнародній конференції про голокост-геноцид він заявив:
«Щоб централізувати повну владу в руках Сталіна, потрібно було вигубити українське селянство, українську інтелігенцію, українську мову, українську історію в розумінні народу, знищити Україну як таку. Калькуляція дуже проста і вкрай примітивна: немає народу, отже, немає окремої країни, а в результаті – немає проблем».
Тож Голодомор – це спосіб політичного винищення українців, як нації, яка чинила нищівний спротив комуністичній владі зросійщити її, зламати волелюбний дух, позбавити українців навіть думки про свою державність, духовність, віру.
Три Голодомори в XX столітті з перервою у 10 років було заплановано В. Леніним ще 11 червня 1918 року. Тоді, за його пропозицією, декретом ВЦВК були утворені Комітети бідноти. На них поклали завдання «допомогти» радянським продовольчим органам – двадцятип’ятитисячникам, робітникам з російських міст, яких прислали в Україну для вилучення «надлишків» продовольства в селян у вигляді продподатку і продрозверстки. В. Ленін писав: «Продподаток – це значить те, що держава бере з населення без усякої винагороди. Крім продподатку, необхідно застосовувати і продрозверстку без винагороди: тобто взяти не тільки надлишки, а й дещо необхідне селянинові: «Ти теж поголодуй, але ми всі разом відстоїмо свою справу»…
«Коли мова йде про розподіл продовольства, думати, що треба розподілити тільки справедливо, не можна, а треба… давати державне утримання тільки тим службовцям, які справді потрібні, і зменшувати кількість тих, які не безумовно потрібні».
Таке ставлення до українського народу було не вперше. Прикладом є Договір між Україною і Московією, який був підписаний Богданом Хмельницьким і Бутурліним, 8 січня 1654 року в Переяславі про військову взаємодопомогу, - був нарушений. Невдові після смерті гетьмана Б. Хмельницького в 1657 році окупаційні війська Московії заполонили Україну. Шляхом підкупу і терору вони схиляли багатьох українців на свій бік. Далі було знищено книжки, написані українською мовою, заборонено писати і спілкуватися рідною мовою.
Терпіти далі було вже нікуди. Гетьман І. Мазепа з частиною козаків вирішили позбутися свого 50-річного ярма. Але не вдалося. Багато людей боялися повстати проти свавільного загарбника. Були й тоді підлабузливі чиновники і зрадники. З цієї причини було знищено до тла гетьманську столицю - м. Батурин. Україна вкотре одержала поразку.
У XX столітті було цілеспрямовано штучно створено три жахливі Голодомори…
На превеликий жаль, гине цвіт нашої нації і сьогодні.
Мабуть, це ми, старше покоління українців, частково винні перед ними. Це ми не завжди досконало вивчали з першоджерел історію рідного краю. Це ми часто вірили у байки псевдоісторії, яка писалася різними політтехнологами для українських школярів. Це ми мало знали про Голодомори в Україні, адже влада жорстоко карала наших батьків і дідів восьмирічним ув’язненням за розповіді про них. Це ми, вже у вільній Україні, мабуть, мало розповідали внукам про подвиг їхніх прадідів у визволенні країни від фашистських загарбників.
Тож вивчаймо правдиву історію рідного краю, любімо нашу Україну понад усе, щоб мати наше майбутнє!
Вічна пам’ять і вічний спокій душам мільйонів синів і доньок України, безневинно вбитих Голодомором-геноцидом і нав’язаними нам війнами.
Слава Україні!
Героям слава!
Л. КОВАЛІВСЬКА, член Асоціації дослідників Голодоморів в Україні

Джерело:

Поділитися:

Категорія: Пирятинські вісті | Додав: Ред (25.11.2016) | Автор:

Переглядів: 34 | Коментарі: 0 | Рейтинг: 0.0/0 |

Всього коментарів: 0

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
 
Розробка дизайна — СтудіяWebus