Передплата на "Пирятинські вісті" продовжується!
 
Пошук по сайту

Меню

Останні новини

Коментарі

Вкажіть, будь-ласка, відповідно до яких Правил благоустрою (номер, дата) і яку д...

Есть у каждой женщины
Памятная дата —
В этот день ты сыну
Ж...

можно детали? Если удобно обратитесь по номеру 0662364128

Уважаемые, коммунальщики! У Вас будни, а нам каждый день праздник! Употребляя в ...

це завдяки мало розумному крадію вдалося закрити справу! інакше кажучи ні на що ...

Загружаем курсы валют от minfin.com.ua

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Редактор, якого пам’ятають покоління


«Для пирятинської громади він залишиться взірцем інтелігента, який  самовіддано і безкорисливо їй служив, для друзів і товаришів – сердечною, щирою людиною, для молодої генерації журналістів – мудрим наставником, для краєзнавців – прикладом відданості справі вивчення та дослідження крайової історії», - такими теплими словами вдячності згадував Григорія Бажана його земляк Валерій Квач під час відкриття меморіальної дошки Григорію Остаповичу.
І дійсно, Григорій Остапович був людиною непересічною, два десятки років очолював редакцію районної газети, достеменно знав колективи усіх господарств району, встигав бути і відповідальним, справедливим керівником, і гарним сім’янином.
Григорій Бажан народився 17 листопада 1930 року в с. Піщане (нині с. Нагірне) Решетилівського району Полтавської області. Школу закінчив з Похвальною грамотою, з відзнаками Полтавський сільськогосподарський технікум та інститут. Добре зарекомендував себе в обласній комсомольській організації і його як молодого спеціаліста відправили працювати кореспондентом районної газети на Пирятинщину. В 1958-1966 роках Григорій Остапович працював у редакції районки спочатку літпрацівником, а згодом - заввідділом сільського господарства, з відзнакою закінчив курс Вищої партійної школи при ЦК КП України. В цей час він познайомився зі своєю майбутньою дружиною Лідією Антонівною, яка працювала бухгалтером у колгоспі «Авангард». Вона так згадує першу зустріч:
- Пам’ятаю, в той час в усіх господарствах та виробництвах обов’язково облаштовувалися стінгазети. Григорій Бажан тоді часто відвідував колгосп з різноманітними редакційними завданнями, а заодно і перевіряв, чи належно ведеться в колективі інформаційно-агітаційна робота. Одного разу він зайшов до нас в контору. Мабуть, я йому сподобалася. Бо після того випадку до телефону кликав саме мене, коли до колгоспу телефонував. Потім випадково зустрілися в кіно, проводжав додому. Так і зав’язалося наше знайомство. Через два роки прийшов до моєї матері мене сватати. Відгуляли скромне весілля, навіть обручок у нас тоді не було. Але увесь вік ми прожили дружно, за усі ці роки жодного поганого слова я від нього не чула. Він був дуже уважним і турботливим батьком. Дітей вчив бути чесними і справедливими.
Григорій Остапович та Лідія Антонівна Бажан прожили пліч-о-пліч 55 років. І працювали поряд, Лідія Антонівна була бухгалтером районної друкарні 44 роки. Вони виховали двох прекрасних дітей. Обоє з відзнаками закінчили навчання. Донька Світлана нині працює директором школи в Москві, син Олег – кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту історії України НАН України, член правління Національної спілки краєзнавців України.
Григорій Остапович працював редактором нашої районки з 1966 по 1985 роки. За цей час змінилося багато перших секретарів райкому партії, змінювалися керівники колгоспів, але з усіма Григорій Бажан знаходив спільну мову. Газета виходила тричі на тиждень з найцікавішими та найактуальнішими новинами і матеріалами. Григорій Остапович був душею колективу редакції, так згадує про нього його колега Валентина Булишева:
- Насправді, Григорія Остаповича в редакції ми бачили дуже рідко. Його постійно призначали уповноваженим на різноманітні роботи в господарства району. Коли він встигав виконувати свою редакторську роботу, - одному Господові відомо. Пам’ятаю, залишу йому увечері в кабінеті матеріали на вичитку – вранці приходжу, а статті вичитані й поправлені лежать у мене на столі.
Дійсно, в той час на редактора районного видання було покладено багато позаредакційних обов’язків – він був членом бюро райкому партії, районним депутатом 9-ти скликань, постійно брав участь у всіх офіційних заходах, конференціях та зустрічах різноманітних делегацій. І це при тому, що газета виходила тричі на тиждень. Та все ж, Григорій Остапович відповідально ставився до своєї редакторської роботи, якщо не міг до кінця робочого дня повернутися в редакцію, матеріали додому на вичитку забирала дружина Лідія Антонівна, яка працювала поряд у друкарні. Коректор газети Віра Дем’яненко говорила: «Якщо редактор вичитав матеріали, то я вже не переживала за помилки, знала, що все виправлено».
Крім планування та вичитки газети, Григорій Бажан встигав писати статті різної тематики: і про сільське господарство, і про партійне життя, і про радянське тогочасне сьогодення. За його редакторства з’явилося в газеті багато нових рубрик і сторінок, серед яких - «Політична палітра», «Точка зору», «Читач», «Віч-на-віч з проблемами», «На життєвих стежинах», «Всезнайка», «Світ наших захоплень», «Калинонька», «Уроки народознавства».
Валентина Булишева згадує Григорія Остаповича як хорошого керівника:
- Тогочасний колектив районки був дуже цікавий: працювали люди різних вікових категорій, різних поглядів і характерів. Але Григорій Бажан умів знайти підхід до кожного. Він був надзвичайно людяним – якщо треба, у відпустку не за графіком відпускав, та й просто відпроситися можна було, якщо дійсно необхідно. Він ставився до людей з розумінням. Можна сміливо сказати, що Григорій Остапович виховав ціле покоління талановитих журналістів. З-під його крила та за його рекомендаціями на посаду редакторів районних газет були призначені Іван Кучер в Чорнухи, Леонід Андрущенко в Семенівку, Микола Кадура в Гребінку. Під його керівництвом в 1967 році районна газета отримала грамоту Президії Верховної Ради Української РСР. До Григорія Остаповича завжди зверталися за порадами молоді журналісти і газети, і телебачення.
Григорій Бажан був дописувачем багатьох обласних та республіканських видань. Зокрема, його статті друкували газета «Зоря Полтавщини» та журнал «Україна». За свій довгий трудовий вік Григорій Остапович отримав безліч медалей, нагород та відзнак, в тому числі медалі «Ветеран праці», «50 років Перемоги», удостоєний звання Почесний громадянин міста Пирятина. Один з небагатьох редакторів районних газет Григорій Бажан в 1973 році був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора. А це - заслужена відзнака праці і редактора, і всього трудового колективу.
Григорій Остапович був освіченою та інтелігентною людиною. Надзвичайно любив читати. Його домашня бібліотека налічує кількасот томів книг. А на більшості світлин, що зберігаються в сімейному архіві, він щось пише, постійно з ручкою або олівцем. Захоплювався краєзнавством. За його співавторства побачили світ книги «Їм крила дала Пирятинщина», «Туристу про Полтавщину», «Полтавщина. Енциклопедичний довідник», «Пирятинщина» та інші. Наприкінці життя Григорій Бажан розпочав працювати над книгою про жінок, які в післявоєнні роки самі виховували дітей. Ця тема була близькою Григорію Остаповичу, адже його мати також втратила чоловіка і зростила сина й доньку сама. Ця робота, на жаль, так і залишилася незавершеною.
Григорій Бажан помер 14 квітня 2014 року. У 2015 році в Пирятині на фасаді будинку, в якому він жив, відкрили меморіальну дошку.
Всі, хто знав Григорія Бажана, підтвердять, що він був фанатом своєї справи. В редакційному колективі любили співати «Пісню журналістів», кілька рядків якої якнайточніше характеризували їх редактора:
«Трое суток шагать, трое суток не спать
Ради нескольких строчек в газете:
Если снова начать, я бы выбрал опять
Бесконечные хлопоты эти...».
Олена КОЛІНЬКО.
Фото з сімейного архіву Г. Бажана

Джерело:

Поділитися:

Категорія: Пирятинські вісті | Додав: Ред (03.03.2017) | Автор:

Переглядів: 46 | Коментарі: 0 | Рейтинг: 0.0/0 |

Всього коментарів: 0

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
 
Розробка дизайна — СтудіяWebus