Передплата на "Пирятинські вісті" продовжується!
 
Пошук по сайту

Меню

Останні новини

Коментарі

Вкажіть, будь-ласка, відповідно до яких Правил благоустрою (номер, дата) і яку д...

Есть у каждой женщины
Памятная дата —
В этот день ты сыну
Ж...

можно детали? Если удобно обратитесь по номеру 0662364128

Уважаемые, коммунальщики! У Вас будни, а нам каждый день праздник! Употребляя в ...

це завдяки мало розумному крадію вдалося закрити справу! інакше кажучи ні на що ...

Загружаем курсы валют от minfin.com.ua

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Сергій Пазюк: «Хотів би жити так, щоб кожному, хто зустрічається на шляху, – потиснути руку»


Перші особи району і міста, керівники підприємств, установ та організацій – переважно люди публічні. Ми часто бачимо їх обличчя на шпальтах газет, в ефірі місцевого телебачення, чуємо їх промови, виступи, привітання. Вони висловлюють точку зору, обговорюють та вирішують різні проблеми. І в той же час пересічний мешканець Пирятинщини не має уявлення, як живуть, чим захоплюються і про що мріють публічні люди, коли в кінці робочого дня залишають стіни своїх кабінетів.
У рубриці «Без краватки» ми ознайомимо наших читачів з керівниками установ, організацій та підприємств міста і району без офіціозу та відкриваємо сторону їхнього приватного життя.

Напередодні Дня місцевого самоврядування пропонуємо вам ближче познайомитися з головою Пирятинської районної ради Сергієм Пазюком.
- Сергію Георгійовичу, розкажіть про своє дитинство.
- Я завжди любив небо. В дитинстві зробив і запустив багато повітряних зміїв. Змії конструював великі. Запущу – і спостерігаю, як змій плаває над землею. І не лише я – спостерігала вся вулиця. Сусіди казали, що буду льотчиком (усміхається).
- Чому ж не вступили до авіаційного?
- Дуже сильно захоплювався радіо, у 10 років сконструював свій перший приймач. Тож вирішив здобути технічну освіту. Між іншим, у 8 класі, коли писали твір на тему «Ким хочеш стати», я мріяв бути міліціонером: ловити грабіжників, захищати слабших, приносити користь суспільству.

- Як минали Ваші студентські роки?
- Я вступив до Переяслав-Хмельницького училища. Брав участь у різних технічних конкурсах, займав призові місця з конструювання. Окрім цього, серйозно займався спортом, маю 1-й розряд з боксу, їздив на спортивні змагання.
Якось одна зі студенток попросила мене заповнити її анкету (спеціальний зошит із запитаннями-відповідями та побажаннями). Я взяв та й написав вірша про неї. Після цього вже відбою не було від тих анкет, інші дівчата теж просили, щоб я про них написав поетично. В той час моя родина не мала великих статків, адже мама сама виховувала мене і сестру. Тому я вирішив свій хист до віршування використати для заробітку (усміхається): писав вірші на замовлення, по 50 копійок за один.
- Ви почали писати вірші, навчаючись в училищі чи раніше?
- Перші поетичні спроби були ще в школі – у 8 класі. Учителі помітили хист до віршування. Не лишився він непоміченим і в училищі: одна з викладачів уклала альбом-підбірку моїх поезій.
- Можливо, до цього часу Ви вже маєте опубліковані збірки?
- Так, маю дві збірки Київського видавництва. Перша побачила світ у 2004 році, друга – у 2007. Я розміщував свої твори на сайті «Поетичні майстерні». Однак, останні кілька років часу на творчість не вистачає. Проза сучасного життя вбиває в душі поета (С. Пазюк друкується під псевдонімом Сергій Буркун. З його творчістю можна ознайомитися в районній бібліотеці, а також в Інтернеті – на згаданому вже сайті «Поетичні майстерні» - http://maysterni.com - прим. ред.)
- Сергію Георгійовичу, розкажіть про інші свої захоплення.
- Люблю рибалити. Також подобається збирати гриби, любов до «тихого полювання» прищепила дружина Наталія. Найкраще виїхати по гриби всією родиною, але така нагода - велика рідкість.
Фанат вивчення культури та звичаїв свого краю. Займаюся краєзнавчою роботою, цікавлюся музейною справою. Я – член краєзнавчого товариства, один із засновників літературного товариства «ЛітЕра». Маю велику нумізматичну колекцію. Люблю українську пісню як сучасну, так і народну. Часто їжджу на різні фестивалі.
- Чим займаєтеся увечері, по завершенню робочого дня?
- Зазвичай, у будні відпочинку майже немає. Після роботи, коли трапляється вільна хвилинка, залюбки приділяю увагу своєму саду та винограднику. Увечері можу переглянути кілька телепередач чи інформацію в Інтернеті.
- Ви користуєтеся соцмережами?
- Так, користуюся активно. Маю для себе правило: в соцмережах не вступаю у спір чи перепалки. Буває, що люди пишуть у соцмережах про свої проблеми. В таких випадках я кажу, що двері мого робочого кабінету завжди відчинені, - приходьте, обговоримо те, що вас хвилює, особисто.
- Як проводите час з родиною, маєте якісь сімейні традиції?
- Так, ми завжди зустрічаємо у родинному колі Новий рік та Велидень. Зараз діти вже дорослі, однак все одно ми разом готуємося до Новорічних свят. А на Великдень готуємо традиційні страви.
- А домашні улюбленці у Вас є?
- Мій син Олександр дуже любить тварин. Тому з його ініціативи маю зараз хвилястого папужку. Також є кіт – чорний шотландець Ганс.
- Сергію Георгійовичу, а справжніх друзів маєте?
- Я маю багато товаришів, зокрема, ще зі студентських років. Справжня дружба вимірюється роками, не кожен може витримати це випробування. Однак, кілька справжніх друзів у мене є.
- Ви вірите в надприроднє?
- Вірю у межах нормального сприйняття. Я - не забобонна людина. А Бог для мене – це пристойна поведінка та дотримання моральних правил.
- Що вважаєте своїм найбільшим досягненням?
- Моє найбільше досягнення – мої діти Тетяна та Олександр.
Я вважаю, що основне – це бути людиною. Цінність життя в тому, коли ти можеш допомогти іншій людині.
- Що Ви цінуєте в людях, а які якості можуть Вас вивести з себе?
- Я ціную порядність. Не терплю підлість, нещирість.
Намагаюся не обіцяти, коли знаю, що не зможу виконати обіцяне. Дуже боляче реагую, якщо з певних причин не дотримав обіцянки.
- Сергію Георгійовичу, розкажіть про свої останні яскраві враження. Можливо, Вас зачепили певні події…
- Мене хвилюють події Революції Гідності та ситуація, яка склалася після неї… Друзі, знаючи, що я брав участь у тих буремних подіях, часто запитують: а що змінилося? Я надіявся, що ми нарешті переборемо лицемірство та пристосованість. Прикро, що зміни проходять не так швидко, як хочеться.
Змінити країну – це не перемкнути канал телебачення. Лише з часом можна буде проаналізувати, чи є ефективні зміни і що вони принесли.
Необхідно, щоб ще змалечку діти брали приклад з гідних людей, а таких в нашій державі, на жаль, бракує…
Зараз найголовніше – зберегти державу. Не втратити своє, українське.
Мене турбує процес децентралізації. Хотілося б, щоб це дійсно були реформи для людей, а не реформи заради реформ, і щоб децентралізація не перетворилася на інший різновид централізації…
- Сергію Георгійовичу, що б Ви хотіли ще реалізувати в своєму житті?
- Хотів би жити так, щоб кожному, хто зустрічається на шляху, – потиснути руку.
Як би не складалися обставини, незважаючи ні на що, - жити в мирі, навіть з ворогом.
У будь-якій ситуації можна знайти порозуміння. Треба перебороти себе, зробити крок назустріч – і тоді проблема почне вирішуватися.
Спілкувалася
Ольга ЛАСА.
Фото з особистого архіву С. Пазюка

Джерело:

Поділитися:

Категорія: Пирятинські вісті | Додав: Ред (06.12.2017) | Автор:

Переглядів: 22 | Коментарі: 0 | Рейтинг: 0.0/0 |

Всього коментарів: 0

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
 
Розробка дизайна — СтудіяWebus