Передплата на "Пирятинські вісті" продовжується!
 
Пошук по сайту

Меню

Останні новини

Коментарі

Вкажіть, будь-ласка, відповідно до яких Правил благоустрою (номер, дата) і яку д...

Есть у каждой женщины
Памятная дата —
В этот день ты сыну
Ж...

можно детали? Если удобно обратитесь по номеру 0662364128

Уважаемые, коммунальщики! У Вас будни, а нам каждый день праздник! Употребляя в ...

це завдяки мало розумному крадію вдалося закрити справу! інакше кажучи ні на що ...

Загружаем курсы валют от minfin.com.ua

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

ТОВ «Наташа-Агро» підтримує учасників АТО

Нещодавно мали привід черговий раз згадати про людей, яких формально називаємо учасниками АТО, хоча добре знаємо, що ніяка це не «антитерористична операція», а справжнісінька війна: із вимушеними переселенцями й понівеченими, сплюндрованими долями, зі зброєю й танками, із розлукою й болем, із розбитими сім’ями й сиротами, із героями-сучасниками й загиблими та інвалідами…
Керівництво Українського аграрного холдингу й ТОВ «Наташа-Агро» ніколи не лишаються осторонь життя учасників АТО, колишніх і нинішніх. З нагоди Дня захисника України представники холдингу привітали та вручили матеріальну допомогу й подарунки всім атовцям, що проживають у містах і селах, де працюють підприємства холдингу, а це - немало-небагато 153 людини.
Мали нагоду поспілкуватися з деякими захисниками. Хлопці щиро вдячні керівництву Українського аграрного холдингу за увагу й підтримку. Як не прикро, але після повернення додому про героїв згадують нечасто. Для суспільства атовці стали буденним явищем. За роки, що триває російсько-український конфлікт на Сході, ми звикли і до війни, і до її учасників.
Насправді ж, слухаючи розповіді захисників, переконуєшся, що це відбувається тут і зараз, що наші солдати – це реальні живі люди, котрі пройшли через справжнє пекло, і в кожного з них своя унікальна історія, своя правда, свій біль…
Олександр Сакун - з села Дейманівка.

Раніше працював слюсарем на різних підприємствах. Тепер шукає роботу. За плечима має досвід строкової військової служби. Тоді не міг уявити, що воювати доведеться по-справжньому, на справжній війні. З АТО повернувся усього рік тому. Спогади ще зовсім свіжі, душевні рани ще не зарубцювалися, а відтак - і голос тремтить, коли подумки повертається назад, на війну, і все тіло трусить… «Ходиш собі, а як згадаєш, буває, - мурашки по тілу», - коментує чоловік. Олександра призвали обороняти Батьківщину в 2015-му, під час VIхвилі мобілізації. Потрапив у розвідку до 502-го окремого батальйону радіоелектронної боротьби. Несли службу на Луганщині – від Авдіївки до Трьохізбенки. Стежили за супротивниками, прораховували хід їхніх подальших дій наперед. Шпигували за лідерами так званої ЛНР і ДНР, такими як Лом, Ґіві. Із прикрістю розповідає, як «шанує» нашу армію місцеве населення на Сході, особливо представники старшого покоління. Говорять про Путіна: «Вот прийдет наш спаситель…». За допомогу й підтримку вдячний і дружині, що весь час слала посилки, і волонтерам. Як не дивно це звучить, війна зближує й здружує. В Олександра з’явилося багато нових товаришів, з якими воював пліч-о-пліч. «І тепер із бойовими побратимами зідзвонюємося, - говорить він. – Нас звільнили, а бригада ще там залишилася. …З часом змушений витирати з контактів у телефоні номери – то того не стало, то іншого вже нема…». З війни Олександр прийшов додому уже через півтора року, у званні молодшого сержанта. Дружина Валентина за той час натерпілася за трьох, адже в один час на Сході воювали два її старші сини та чоловік. Дякувати Господу, додому повернулися всі троє, живими й здоровими.
Геннадій Молдован – житель невеличкого села Яцини.

Людина талановита й творча. Раніше працював учителем музики, а тепер очолює сільський Будинок культури. Та для війни усі рівні – сюди потрапляють і люди мистецтва також. На Сході воював рік. Після проходження військового навчання в Десні потрапив до артилерії, був у складі берегової оборони. Спершу їздили по Півдню, біля Миколаєва, потім воював у секторі під Маріуполем. Мав зі зброї автомат і гармату «Геоцинт». Прикривав тих, що попереду. Повернувся додому через рік. Чоловіка зустрічала молода дружина. Війна в їхньому випадку стала приводом поєднати долі. Саме перед тим, як Геннадій повинен був іти воювати, закохані офіційно зареєстрували свої відносини.
Після зустрічі з нашими захисниками, нашими героями мене огорнули почуття гордості та вдячності за їхні жертовність, сміливість. Ці невигадані історії достойні того, щоб бути екранізованими. Не дивлячись ні на що, українські бійці захищають свою Батьківщину... Всупереч обставинам і попри все.
І добре, що це розуміють керівники підприємств Українського аграрного холдингу, які цінують і підтримують людей, котрі відстоюють рідну державу, нашу з вами свободу.
Валентина Смаль

Джерело:

Поділитися:

Категорія: Пирятинські вісті | Додав: Ред (06.12.2017) | Автор:

Переглядів: 18 | Коментарі: 0 | Рейтинг: 0.0/0 |

Всього коментарів: 0

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
 
Розробка дизайна — СтудіяWebus