Передплата на "Пирятинські вісті" продовжується!
 
Пошук по сайту

Меню

Останні новини

Коментарі

Вкажіть, будь-ласка, відповідно до яких Правил благоустрою (номер, дата) і яку д...

Есть у каждой женщины
Памятная дата —
В этот день ты сыну
Ж...

можно детали? Если удобно обратитесь по номеру 0662364128

Уважаемые, коммунальщики! У Вас будни, а нам каждый день праздник! Употребляя в ...

це завдяки мало розумному крадію вдалося закрити справу! інакше кажучи ні на що ...

Загружаем курсы валют от minfin.com.ua

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Все починалося з літери...


Невід’ємною складовою процесу випуску районної газети у світ впродовж багатьох років була робота пирятинських поліграфістів. Десятки років редакція газети та друкарня фактично були одним великим колективом.

25 років Надія КАРМАН працювала в районній друкарні, свого часу була її директором, тому багато знає і про колектив, і про специфіку роботи. Її спогади ми пропонуємо читачам:

- У колектив пирятинських поліграфістів я прийшла працювати у 1979 році. Саме тоді доля тісно пов’язала мене з районкою, що на той час мала назву «Шляхом Ілліча». Тираж районної газети перевищував 10-тисячний показник. Виходила вона тричі на тиждень. Тож роботи і в редакції, і в друкарні було вдосталь. Щоденно відповідальний секретар редакції Микола Сабельников (а згодом - Валентина Булишева) приносили у друкарню набрані, згідно макету, газетні матеріали та фото. А далі за справу бралися наші досвідчені поліграфісти. Процес машинного набору на рядковідливній машині «Н-14», яка звалася лінотипом, був надзвичайно трудомістким: зі свинцевого сплаву відливалися рядки, які й лягали в основу газети. Цю роботу виконували складачі Ніна Крапивна, Любов Бугайова, Людмила Вушак, Ніна Селюх. Після набору матеріал разом з макетом потрапляв у верстальний цех на верстку до верстальників газети Ольги Лець, Алли Гасан, Зінаїди Купріян, Наталії Манько, Тетяни Радченко, Віри Цимбал, Галини Швирьової, Ганни Кролівець. Паралельно надходили на верстку і кліше, які виготовляв з фото на електрогравірувальному автоматі Микола Шевченко. Як набір, так і верстка газети були процесами складними та відповідальними, оскільки всі заголовки до статей набиралися в ячейки кас вручну по літері. Якщо в слові знаходили помилку, доводилося перебирати весь рядок. Траплялися випадки, коли вже під час верстки виявлялося, що матеріал не поміщається в газету згідно макету повністю, тоді доводилося скорочувати його і знову перебирати рядки. А інколи не вистачало набору, тоді журналісти дописували нові статті, макети переробляли і заново верстали. Зверстані полоси газет вичитувала коректор редакції Віра Дем’яненко і робила правки помилок. Після всіх правок газету несли в райком партії на вичитку першому секретарю. І тільки, коли він усі матеріали погоджував, редактор підписував газету до друку.

Одночасно з набором газети машиністи різальних машин Тетяна Білоус, Зінаїда Чунадра, Віра Довгаль, Ольга Хоменко, Людмила Бурдун готували до друку газетний папір. Він зберігався у великих рулонах, його розмотували і на листорізальних машинах доводили до заданого формату.
Друкарі Олексій Луценко та Геннадій Вахмінцев, Петро Третяк друкували газету на плоскодрукарській машині «ПС-1 М» вручну, тобто кожен аркуш подавали для друку окремо. Оскільки лічильника примірників на машині не було, віддруковану газету рахували теж вручну і складали по 500 примірників. При тиражі 10200 примірників газети друкареві Анатолію Остапенку доводилося друкувати 20400 накладів, бо треба було друкувати кожну сторінку окремо. Пізніше друкарська машина «ПС-АЗ» з самонакладом і лічильником полегшила роботу працівників. Друкувалася районка вночі, а рано-вранці працівники пошти забирали її на сортувальну дільницю.
Робота в друкарні мала шкідливі умови праці: складачі вручну щодня вдихали свинцевий пил, а лінотипісти – випари свинцю. Але більшість працівників друкарні віддали цій справі добру частину життя.

За час, поки я працювала в друкарні, редакторами газети були Григорій Бажан, Михайло Мельниченко та Валентина Булишева. І завжди редакція та друкарня спільно вирішували всі поліграфічні, господарські та побутові проблеми. Журналістів і поліграфістів єднали не лише трудові будні. Спільними були й вечори відпочинку, екскурсійні поїздки, шефська допомога господарствам району. Разом також входили до комсомольської, партійної та профспілкової організацій. А ветеранська організація є й понині.
З нагоди 100-річчя районного видання хочу привітати всіх, хто брав і бере участь у випуску газети, зі святом. Бажаю міцного здоров’я, миру, добра, творчих злетів і побільше шанувальників газети «Пирятинські вісті»!

Від редакції. Тепер друкарні в Пирятині немає. Верстається газета в редакції. Процес її створення став більш модернізованим. Усі кореспонденти подають готові матеріали відповідальному секретареві, яка верстає шпальти газети в програмі Adobe PageMaker 6.5. Після вичитки коректором та редактором зверстані сторінки відправляються електронною поштою в друкарню ТОВ Видавництво «Миргород», з якою «Пирятинські вісті» співпрацюють з 2011 року. До цього газета друкувалася в Лубнах.
Олена КОЛІНЬКО

Джерело:

Поділитися:

Категорія: Пирятинські вісті | Додав: Ред (16.02.2017) | Автор:

Переглядів: 55 | Коментарі: 0 | Рейтинг: 0.0/0 |

Всього коментарів: 0

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
 
Розробка дизайна — СтудіяWebus