Передплата на "Пирятинські вісті" продовжується!
 
Пошук по сайту

Меню

Останні новини

Коментарі

Вкажіть, будь-ласка, відповідно до яких Правил благоустрою (номер, дата) і яку д...

Есть у каждой женщины
Памятная дата —
В этот день ты сыну
Ж...

можно детали? Если удобно обратитесь по номеру 0662364128

Уважаемые, коммунальщики! У Вас будни, а нам каждый день праздник! Употребляя в ...

це завдяки мало розумному крадію вдалося закрити справу! інакше кажучи ні на що ...

Загружаем курсы валют от minfin.com.ua

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

З творчою іскрою в серці

«Говорить Пирятин!» - саме з цих слів розпочався творчий трудовий шлях Валентини Булишевої в засобах масової інформації.
Після закінчення міської школи №6 вона почала працювати диктором радіомовлення – одного з чотирьох відділів районної газети. Тоді була пряма дротова радіотрансляція. О 6-й годині 15 хвилин щопонеділка, середи та п’ятниці слухачі чекали оперативних новин по району. В будь-яку погоду роками довелося В. Булишевій торувати шлях до райвузла зв’язку і не було жодного випадку зривів чи запізнень передачі.
Здобувши журналістську освіту та отримавши певний досвід у роботі, Валентина Олексіївна була зарахована у штат газети «Шляхом Ілліча», де за свою трудову діяльність пройшла всі сходинки кар’єрного росту: кореспондента, відповідального секретаря, а в останні три передпенсійні роки виконувала обов’язки редактора газети «Пирятинські вісті».
Робота відповідального секретаря – це своєрідний штаб творчого колективу. Саме тут народжувалися газетні шпальти, які заздалегідь планувалися. Кожен матеріал, поданий у секретаріат, перетворювався в газетні рядки, які й лягали в основу макетів сторінок.
Потім все це надходило у друкарню. Там над випуском трудилися досвідчені поліграфісти. Детальніше я на цьому зупинився, бо Валентина Олексіївна цій ділянці роботи віддала найбільше років трудового життя. Народжувався, створювався і наповнювався кожен номер газети цікавою інформацією, цінними читацькими листами, добрими, корисними порадами, тож газета завжди була актуальною та читабельною.
Активно працювала школа робсількорів, в яку я і був зарахований в 1972 році, коли вперше завітав до редакції із власним дописом.
Колективу доводилося всього пережити – радісного і сумного, святкового і буденного. Всі питання вирішувалися спільно – редактором, відповідальним секретарем та творчим колективом редакції. Чітко дотримувалися географії подання матеріалів. Для цього велася спеціальна карта населених пунктів, і жоден з них не був забутий, регулярно висвітлювалося життя трудівників віддалених сіл району. Таке планування і контроль були частиною роботи Валентини Олексіївни. Потрібно було постійно слідкувати за наповненням сторінок газети. Структура була сталою – у випуску чотири сторінки. І кожна з них несла своє смислове навантаження. Перша – колонка редактора, друга – сьогодення району, третя – нам пишуть, четверта – тематична сторінка, а їх було вдосталь – «Надудайська веселка», «Чиста криниця», «Калинонька», «Від суботи до суботи», «Людина і природа» та інші. Ці сторінки особливо подобалися читачам і завжди отримували схвальні відгуки. Цікаво проводилися на підприємствах і в селах усні випуски райони. Саме звідти і черпали журналісти нові теми, вирішувалися наболілі проблеми, збільшувалося коло дописувачів улюбленого видання. День преси, як правило, був своєрідним звітом редакції перед читачами, зльотом робсількорів району. Цей захід завжди збирав велику аудиторію, вручалися подарунки, грамоти, нагороди.
Валентина Булишева – професійний журналіст, член Національної спілки журналістів України. Вона була в центрі редакційного життя, мала сонце в душі, була щира до роботи, щедра на турботи. В потрібний час – сильна й рішуча. Вміла радіти чужому успіху, смакувала кожним гарно написаним матеріалом. Ніколи не лукавила, найвищою суддею для неї була совість. Жила радощами й болями колективу редакції. Сповна віддавала йому серце і душу. Як ветеран-наставник давала поради молодим журналістам, підказувала, критикувала, сама постійно вчилася на обласних курсах, кущових нарадах п’яти сусідніх районів.
Справою всього життя Валентини Булишевої була нива журналістики, яку вона засівала добірними зернами-словами. І віддала їй майже 40 років. Творча позиція журналістки – передати любов, тривогу, думки іншим людям. Вона переймалася проблемами трудової людини, історією рідної Пирятинщини.
Пролетіли роки, і нашій районній газеті в липні цього року виповнюється 100 літ з дня заснування, які вона всі роки приходить гостем, порадницею, інформатором до своїх читачів, додає пирятинцям віри, надії, любові. Газета змінюється, а значить – змінюється і колектив. Будучи на пенсії, Валентина Олексіївна не пориває зв’язок з колективом редакції «Пирятинських вістей», її іскра творчості не згасла в душі, а залишається назавжди.
Василь МИЛЕНКО,
громадський кореспондент

Джерело:

Поділитися:

Категорія: Пирятинські вісті | Додав: Ред (30.03.2017) | Автор:

Переглядів: 39 | Коментарі: 0 | Рейтинг: 0.0/0 |

Всього коментарів: 0

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
 
Розробка дизайна — СтудіяWebus