Передплата на "Пирятинські вісті" продовжується!
 
Пошук по сайту

Меню

Останні новини

Коментарі

Вкажіть, будь-ласка, відповідно до яких Правил благоустрою (номер, дата) і яку д...

Есть у каждой женщины
Памятная дата —
В этот день ты сыну
Ж...

можно детали? Если удобно обратитесь по номеру 0662364128

Уважаемые, коммунальщики! У Вас будни, а нам каждый день праздник! Употребляя в ...

це завдяки мало розумному крадію вдалося закрити справу! інакше кажучи ні на що ...

Загружаем курсы валют от minfin.com.ua

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

За фахом – педагог, за покликом – журналіст


Трохи більше двох років минуло відтоді, як редактором районної газети «Пирятинські вісті» стала Оксана БОНДАРЕНКО. Цей короткий проміжок часу можна назвати часом змін для нашого видання. Передусім, змінилася, стала змістовнішою газета, збільшилася кількість сторінок, кожен номер дарує читачам чимало корисної та цікавої інформації. А ще змінилося саме обличчя редакції – кожен, хто переступає поріг приміщення, де протягом багатьох років «живе» колектив районки, із захопленням відзначає: «Ой, як у вас гарно!». Тож у цьому, ювілейному і тому особливому номері, - розмова з молодим керівником про те, як вдалося за короткий проміжок часу досягти цих змін і що чекає «Пирятинські вісті» надалі.
- Оксано Іванівно, редактором Ви працюєте відносно недавно, але загалом у журналістській професії – не новачок…
- Почну з того, що з дитинства я зовсім не мріяла стати журналістом. Пам’ятаю, ще з того часу, коли ходила в дитсадок, хотіла стати вчителькою. Можливо, це тому, що в моїй родині багато педагогів: мама близько 25-ти років була завідуючою дитячим садком, тато працював у школі вчителем трудового навчання, дві мої тітки (по материній і по батьковій лінії) – вчительки початкових класів, брат має педагогічну освіту. До речі, в моєму сімейному альбомі досі зберігається фото, зроблене ще в дитсадку, на якому зображено, як я проводжу урок для ляльок – немов вчителька стою перед класом і показую їм книжку... Моїй дитячій мрії судилося збутися – я закінчила Полтавський педагогічний інститут ім. В.Г. Короленка, отримавши спеціальність учителя української мови, літератури та народознавства. Протягом шести років після закінчення навчання пропрацювала за спеціальністю у двох школах на Чорнухинщині – викладала українську мову, літературу та німецьку мову. Працюючи вчителем, відчувала, що це – моє, що я – на своєму місці. Але водночас розуміла: великих перспектив у сільській школі немає, тому вирішила шукати роботу в місті.
Так, у 2004 році, доля привела мене у «Пирятинські вісті». Відтоді моє життя тісно пов’язане із журналістикою. Спочатку працювала заввідділом, згодом – заступником редактора, а з 2015 року – на посаді редактора районної газети. І вже зараз, коли маю за плечима понад 13 років стажу в «Пирятинських вістях», можу з упевненістю сказати: в журналістській справі я освоїлася, а тому жодного разу не пошкодувала, що колись змінила професію вчителя на професію журналіста.
- Але ж редакторська праця – не з легких…
- Редакторська праця, як і загалом професія журналіста, передусім, надзвичайно відповідальна. Адже в ній, як, мабуть, у жодній іншій професії, важливо вивіряти кожне слово, бути обережним у висловлюваннях, потрібен органічний сплав досвіду та знань.
Є й інші нюанси у нашій роботі. Особливістю журналістської професії є постійне спілкування з людьми. А, як кажуть, скільки людей, - стільки й думок, уподобань. В цьому ми маємо змогу переконуватися постійно. Люди часто звертаються до нас, кажуть: навіщо ви про це написали, чому не пишете про те чи інше? Тому продукт роботи редакції – газета - має бути цікавим кожному, а її творцям потрібно бути максимально виваженими, об’єктивними, аби догодити всім читачам.
Тож бути на посаді редактора (як і загалом бути журналістом) – не легко. Сама іноді дивуюся, звідки черпаються сили, натхнення та ідеї, як зробити газету кращою. Прагну не зупинятися на досягнутому, розвиватися, вдосконалюватися та рухатися вперед.
- Ставши редактором, Ви багато зробили позитивних змін і в газеті, і в редакції.
- По-перше, хочу зауважити, що на час мого призначення редактором газета вже міцно стояла на ногах, мала пристойний тираж (в цьому немала заслуга колишнього редактора Ганни Синяк). Але прагнути до кращого треба завжди. А це краще у нашій роботі передусім визначається у цифрах тиражу. Тому я, порадившись з колективом, прийняла рішення про збільшення кількості сторінок газети з 12-ти до 16-ти, щоб вона стала більш наповненою, змістовною, різноплановою, цікавою усім, хто бере її в руки, так би мовити, універсальною – з інформацією про життя району та людей, які живуть у ньому, з порадами на всі випадки життя, з рекламою та оголошеннями, з розширеною програмою телепередач, зі сканвордами, кросвордами, гороскопами й анекдотами. Можливо, саме цей крок і дав позитивний результат – наш тираж стрімко збільшився. Якщо на кінець 2014 року він був 3650, то на сьогодні ми маємо близько 4300 примірників на тиждень. Сподіваюся, що і це – ще не межа…
Паралельно з роботою над збільшенням тиражу я першочергово звернула увагу і на таке питання як створення належних умов праці для членів колективу, адже від цього аспекту не в останню чергу залежить результат роботи людей творчої професії. За останній рік в цьому плані нам вдалося зробити чимало: замінено систему опалення, встановлено пластикові вікна, замінено вхідні та міжкімнатні двері, зроблено повний ремонт всіх кабінетів, частково придбано нові меблі, облаштовано навіс та сходи при вході у приміщення редакції, велосипедну стоянку. І хочу наголосити, що все це – за редакційні кошти (а то дуже часто наші відвідувачі запитують: хто це вам, міська чи районна рада, зробили такий ремонт?). Зупинятися на досягнутому не збираємося: у планах – утеплити фасад будівлі та провести оздоблювальні роботи.
- Разом з тим, на Ваші плечі лягло і роздержавлення газети…
- Так, ми взяли участь у пілотному проекті роздержавлення комунальних та державних засобів масової інформації. На сьогодні знаходимося на етапі перетворення, закінчуємо роботу над новим статутом, готуємо установчі документи. Тож найближчим часом газета буде перереєстрована і тоді вона цілком зможе називатися незалежною - її співзасновниками будуть лише члени трудового колективу.
- Певних висот вже досягнуто. Чи будуть зміни тривати і далі?
- Безумовно. Адже, як мовиться, немає меж досконалості… В планах - працювати над тим, щоб стабільно збільшувався тираж, щоб нашу газету читали не лише у кожній пирятинській родині, а й у сусідніх районах (хоча, ми вже маємо близько 50-ти шанувальників у Чорнухинському, Гребінківському та по декілька – в інших ближніх районах). Будемо працювати також над тим, аби ще тіснішою ставала співпраця з нашими читачами, щоб газета була незамінним порадником, допомагала людям у вирішенні їхніх проблем. Усім колективом будемо працювати над тим, аби ставати професійнішими, йти в ногу з часом (а то й на крок вперед), покращувати змістовне наповнення кожної сторінки, щоб газета «Пирятинські вісіті» займала лідируючі позиції на інформаційному ринку не тільки нашого району, а й всієї Полтавщини.
Розмову вела Людмила ВОЛИК.
Фото автора

Джерело:

Поділитися:

Категорія: Пирятинські вісті | Додав: Ред (28.07.2017) | Автор:

Переглядів: 100 | Коментарі: 0 | Рейтинг: 0.0/0 |

Всього коментарів: 0

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
 
Розробка дизайна — СтудіяWebus